Сторінка психолога НАШ ПСИХОЛОГ
Дем'яненко Світлана ОлексіївнаПрактичний психологКваліфікаційна категорія "Спеціаліст вищої категорії"Має вищу освітуПедагогічний стаж - 21 рікТема самоосвіти: "Розвиток емоційно-вольової сфери старших дошкільників засобами арт-методів"svitlanaps.ucoz.net
ГРАФІК РОБОТИ практичного психолога комунального закладу дошкільної освіти "Валківський ясла-садок «Веселка» Дем’яненко Світлани Олексіївни на 2022/2023 н. р. Дні роботи З якого часу До якого часу Понеділок 8.00 17.00 Вівторок 8.00 17.00 Середа 8.00 17.00 Четвер 8.00 17.00 П’ятниця 8.00 17.00 Перерва – 13.00 – 14.00 Консультації: середа, четвер – 14.00 – 16.00 Контакти для спілкування: - надіслати повідомлення на Viber 0938784239 з поміткою «Допомога психолога» - надіслати електронний лист на адресу [email protected] з поміткою «Допомога психолога».
Щорічно в Україні з 25 листопада до 10 грудня включно проводиться Всеукраїнська акція «16 днів проти насильства». Дати початку та завершення кампанії створюють символічний ланцюжок, поєднуючи заходи проти насильства стосовно жінок та дії щодо захисту прав людини, підкреслюючи, що будь-які прояви насильства над людиною, незалежно від її статі, є порушенням прав людини. Шістнадцятиденний період кампанії охоплює наступні важливі дати: 25 листопада – Міжнародний день боротьби з насильством щодо жінок; 1 грудня – Всесвітній день боротьби зі СНІДом; 2 грудня – Міжнародний день боротьби з рабством; 3 грудня – Міжнародний день людей з обмеженими фізичними можливостями; 5 грудня – Міжнародний день волонтера; 6 грудня – Вшанування пам’яті студенток, розстріляних у Монреалі; 9 грудня – Міжнародний день боротьби з корупцією; 10 грудня – Міжнародний день прав людини Метою проведення акції «16 днів проти насильства» є привернення уваги громадськості до актуальної для українського суспільства проблеми подолання насильства в сім’ї, щодо жінок, жорстокого поводження з дітьми, протидії торгівлі людьми, забезпечення рівних прав жінок і чоловіків та активізація партнерського руху органів державної влади, закладів освіти, громадських організацій до проблем насильства в сім’ї та захисту прав жінок.
Консультація для вихователів «Особливості реакцій дитини на стресогенну подію» https://docs.google.com/presentation/d/1eI-6g_mnjiiPrAa25M5BPPtmAuf9yM38/edit?usp=share_link&ouid=107700546242738820502&rtpof=true&sd=true
7 порад психолога, які допоможуть спілкуватись у час війни
В Україні зараз немає жодної людини, яку б не зачепила війна. Але досвід кожного з нас різниться. Природньо, що можуть виникати проблеми в спілкуванні, особливо з тими, чий досвід відрізняється від вашого, з тими, хто пережив щось, не до кінця вам зрозуміле, що лякає, про що чуєш, але не до кінця віриш у те, що такі події можливі. Спілкування з оточуючими під час війни вимагає від нас більшої чутливості й обережності, ніж у мирний час. Особливо це актуально, коли взаємодієш із тими, хто перебував у зоні активних бойових дій (це може стосуватись як військових, так і цивільних). Варто знати деякі особливості спілкування та враховувати їх, контактуючи з ними. Адже іноді саме «дбайливе» ставлення може провокувати негативні переживання в людей, які й так пережили стресові події. Завжди варто пам’ятати, що перед вами людина, яка має сили, ресурси, знання й уміння, що дають їй змогу виживати. Сам факт, що вона — перед вами, є свідченням того, що вона є «здатною». У більшості випадків людина може сама вирішувати життєві питання, визначати майбутній рух, ухвалювати рішення й нести за них відповідальність. Не забирайте в неї здатність бути суб’єктом власного життя.
Якщо людина пережила насильство, ситуацію, в якій була безпорадною, то можливість обирати з альтернатив повертає відчуття контролю. Якщо вирішили щось змінювати в планах, оточенні тощо — спочатку отримайте згоду. Людина має бути активним учасником свого життя.
Вона має право робити те, що вважає за потрібне, мати інші орієнтири та цінності, власне бачення ситуації. Намагання «допомогти» може сприйматись як насильство. Варто запитати, чи потрібна людині допомога, а вже потім діяти. Також не варто торкатися чужого тіла без дозволу. Якщо нам дуже хочеться обійняти — це наше бажання, й воно може не збігатися з потребою іншої людини.
Жалість позбавляє іншого суб’єктності, сили. Зазвичай дорослому ми співчуваємо, співпереживаємо. Також не варто говорити про те, що ми розуміємо емоції того, хто пережив жахливий досвід. Ми не знаємо, як це було, нас не було поруч. Але історія людини викликає в нас почуття, й ми можемо їх озвучувати.
Практична психологиня, кандидатка психологічних наук Дарія Отич
Джерело: ZN.UA
ТУРБОТА ПРО СЕБЕ ПІД ЧАС ВІЙНИ: 7 БАЗОВИХ НАВИЧОК від Олексія Заріцького Саме сьогодні - 24.07 - Міжнародний День Турботи про себе (англ. «International Self-Care Day»). Чому саме сьогодні? Тому що Турбота про себе (англ. - «Self-Care») - це наш обов’язок 24 години на добу 7 днів на тиждень. Так-так, саме обов’язок, який ми повинні сумлінно виконувати, навіть під час війни. Особливо під час війни. Ми не знаємо, коли цей весь жах закінчиться. Але незалежно від того, де ми знаходимося та чим займаємося, вносячи свій вклад в нашу спільну Перемогу, одне з найголовніших завдань кожного - ПОДБАТИ ПРО СЕБЕ! Це як у літаку: спочатку одягаємо кисневу маску на себе, а вже потім на дитину. Якщо ми не подбаємо про себе, то не зможемо допомогти комусь іншому. Тільки якщо ми будемо якісно дбати про себе, свій емоційний і психологічний стан, ми зможемо з мінімальними втратами — для себе, нашого життя і нервової системи — впоратися з наслідками жахливих подій навколо.
Різниця між рукою дитини дошкільного віку дитини і рукою семирічного (праворуч)? Батьки цікавляться, чому їхня дитина дошкільного віку не вміє нормально писати, адже їй скоро в школу. Ось причина! ЇЇ руки ще розвиваються і не повністю сформовані. Письмо - дуже складний вид діяльності. Не поспішайте! Завдання для швидкої та ефективної підготовки руки вашого дошкільника до письма – це звичайнісінькі для будь-якої дитини заняття, вправи: Пальчикова гімнастика – зарядка для пальчиків. Вона тренує моторику і зміцнює дрібні м’язи на пальцях малюка. Впливає добре на розвиток мовних, творчих здібностей. А ще це просто і весело. Ліплення – заняття, яке зміцнює пальці, кисть руки, розвиває посидючість, фантазію, креативне мислення. Ліпити, в рівній мірі, корисно з пластиліну, тіста, глини. Плетіння з намистин і інші заняття з дрібними деталями – добре розвиває дрібні м’язи на пальцях рук. Перевага даної вправи – можливість розвивати відразу при дошкільній підготовці руки дитини і готувати їх до письма і навчання рахунку. Вирізання – добре зміцнює руку. Приборкавши ножиці, малюк впевнено візьметься за ручку і олівець. Розфарбовування. Таке заняття на підготовку руки до письма підходить для маленьких дітей 3 і 4 років, старших дошкільнят 5, 6, 7 років. Його користь: вчить правильно тримати пишучий інструмент, розвиває окомір (здатність бачити кордони), розвиває всі групи м’язів, які беруть участь в роботі. Взагалі, будь-який тип рукоділля або прикладної творчості є вправою для ефективного розвитку дрібної моторики у дітей, а також підготовки рук до письма. Коли вони фізично розвинуться, то будуть готові писати!
https://www.facebook.com/yana.zhuckova
Як подолати стрес та попередити емоційне вигорянняРесурси позитивного батьківства У цьому буклеті батьки знайдуть поради щодо управління
https://www.unicef.org/ukraine/media/5421/file/managing_stress_ua.pdf
Такі ігри стануть у нагоді батькам при підготовці дитини до навчання в школі 
Практика, що допомагає прожити емоції та об’єднати родину
З початку війни більшість із нас опинилася в тісних зв’язках зі своїми родичами. Тож не дивно, що сварки чи непорозуміння між близькими людьми зараз трапляються частіше. Якщо у вас в родині теж підвищений емоційний градус, пропонуємо підтримати себе практикою для всієї родини. Вона допоможе створити опори всередині сім’ї
Арттерапевтична практика на об’єднання сім’ї Вам знадобляться:
Чим більший лист, тим більша вірогідність, що вся сім’я проживе цю практику. Подивіться одне на одного та придумайте для свої сімейної системи такі складові в ілюстраціях:
Після завершення проговоріть все, що у вас вийшло, та обійміться зі своїми рідними. Ця практика допоможе прожити вам емоції, з якими ми всі зустрілись, і ще більше об’єднатись.
Ярослава Федорчук, психологиня та тілесно-орієнтовний терапевт
Сльози – не прояв слабкості… Чому плакати корисно? Сльози — це не означає, що ви вже не тримаєтесь. Це означає, що ви допомогли собі й перестали витрачати сили на утримування напруги.
Сльози звільняють і знеболюють. Зі сльозами організм виділяє природний «опіум» для полегшення болю.
Силою утримувати сльози — це боротись самому з собою. Можна навчитись цього не робити. І зберегти свої сили.
Заборона на сльози — це установка, яку можна змінити. Вона утворюється тоді, коли комусь поряд було важко витримувати ваші сльози. І доводилось тримати їх в собі, щоб нікого не бентежити.
Але це вже справа кожного — справиться зі своїми переживаннями поряд із людиною, яка має право полегшити свій біль своїми слізьми.
5 наукових фактів, чому плакати корисно:
Сльози відповідають за те, щоб очі не пересихали. Працюючи за комп'ютером та читаючи новини з екрана телефону, наші очі часто пересихають. Тому лікарі рекомендують поплакати.
Сльози допомагають вгамувати не тільки емоційний біль, але і фізичний. Сльози сприяють виробленню енкефалінів. Ця речовина по своїй дії схожа на морфін, який знижує больові відчуття.
Сльози очищують не тільки поверхню очного яблука, але і весь організм в цілому. Разом зі слізьми з організму виводяться токсини і гормони стресу.
Не дарма в стресових ситуаціях нам кажуть, що треба поплакати. Це не слабкість, а захисний механізм організму. Сльози допомагають перенести стресові ситуації та згладити їхні наслідки. Після плачу пульс і дихання сповільнюються, м'язи тіла приходять в розслаблений стан, тиск нормалізується.
Фермент лізоцим, один з компонентом сліз, має сильну антибактеріальну та противірусну дію. А попадання сліз в ніс робить захист ще ефективнішим. Ось так, сльози - цілком ефективна реакція організму на стрес, яка допомагає покращити фізичне та емоційне здоров'я. Плачемо час від часу на шляху до перемоги України!
Кілька порад для батьків, щоб підтримати себе:
1. Думайте про майбутнє, не про минуле. Мрійте, плануйте, обговорюйте зі значимими людьми, що ви зробите найпершим після встановлення миру. Такі роздуми та розмови наснажують і стабілізують. 2. Позбудьтеся почуття провини. Не звинувачуйте себе у тому, що сталося, або у тому, що ви щось зробили не так. Ви зробили все, що могли на той момент. Крапка. 3. Намагайтеся їсти та спати. Якщо харчування доступне, так само їжте, а не лише намагайтеся нагодувати дитину. Намагайтеся спати, коли це можливо. Ваш фізичний стан – гарантія безпеки вашої дитини. 4. Просіть про допомогу. Якщо ви потребуєте допомоги або підтримки – попросіть про неї. Звертатися за допомогою – не соромно. 5. Говоріть про свої емоції. Спілкуйтеся зі значимими для вас людьми, говоріть про свої емоції та переживання. Телефонуйте рідним. Просте "Як ти?" здатне наснажити і вас, і того, кому ви телефонуєте. 6. Якщо відчуваєте потребу – зателефонуйте на «гарячу лінію» підтримки, поспілкуйтеся з професіоналами, аби максимально забезпечити свою емоційну стабільність у цей непростий час.
https://dity.in.ua/statti/viyna/porad-dlya-batkiv-schob-pidtrimati-sebe
Психогімнастика для долоньок Відвернути увагу малюків від тривожних думок, заспокоїти і розважити їх допоможе чудовий віршик-масажик для долоньок від дитячої письменниці, методистки Лабораторії дитячого читання НЦ “Мала академія наук України” Марії Артеменк. Рухи може виконувати як дорослий, так і дитинка. Такий масаж може стати гарним початком або завершенням дня. Користуйтеся із задоволенням) Слава Україні! https://www.youtube.com/watch?v=rD2Vjh8gUB8
http://58.sadok.zt.ua/psyhogimnastyka-dlya-dolonok/
 " Що зайве?" - це дидактична гра, яка допомагає формувати вміння порівнювати, виділяти характерні ознаки, розрізняти, встановлювати найпростіший взаємозв'язок. Розвиває пам'ять та мислення. https://www.youtube.com/watch?v=nSvdLAhQLCU
Поради батькам “Як підготувати дітей до школи”
Психологічна готовність дитини до шкільного навчання полягає в тому, щоб до часу вступу до школи в неї склалися психологічні риси, які властиві школяру. У дошкільному віці виникають поки що тільки задатки цього перетворення в учня: бажання вчитися, стати школярем, уміння керувати своєю поведінкою і діяльністю, достатній рівень розумового розвитку й розвитку мовлення, наявність пізнавальних інтересів і, звичайно, знань і навичок, необхідних для шкільного навчання. Накопичення цих передумов – непроста справа. Що ж можна і чого не можна робити до школи?
Не слід:
Необхідно:
Світогляд дитини, її знання – це те, про що вона дізналася з вашою допомогою за усі дошкільні роки – знання про навколишній світ, від найближчих його виявів, які вона безпосередньо засвоїла, і до віддалених, які дитина засвоїла, коли їй пощастило подорожувати з вами, з ваших розповідей, бесід, домашніх занять, з книжок, радіо, телевізора, від друзів тощо: Світогляд дитини – це те, що вона:
Перш, ніж почати читати, дитина повинна навчитися слухати, з яких звуків складаються слова, які вона вимовляє. Вона повинна навчитися робити звуковий аналіз слів, тобто вміти називати звуки, з яких складається слово.
Ігри, у які Ви можете пограти з дітьми 1. “Жуки” – Ось жуки розправили крила і полетіли: “ж-ж-ж”. (Діти бігають по кімнаті.) – Яку пісеньку співає жук? – запитує дорослий. – “Ж-ж-ж”, – відповідають діти. – Давайте скажемо слово “жук” так, щоб почути пісеньку – “ж-ж-ж”. (Діти охоче повторюють слово, “гудять”, вслуховуються в пісеньку жука.) – А давайте послухаємо, чи є пісенька жука в інших словах? Ж-ж-журавель. – Є! – А в слові нож-ж-жиці? Ж-жайворонок? (Є.) – Метелик? Чи співає в цьому слові жук свою пісеньку? (Ні.) “З” – політ комара (протягування); “Ш” – шелест листочків; “П” – пихтіння їжака (швидке повторення); “Р” – працює мотор.
2. “Скільки звуків? На якому місці?“ Матеріал: картка із зображенням будинку. – Давай будемо шукати звуки. Скажи слово “дім” так, щоб я почула в ньому перший звук. Закриємо першу клітинку фішкою (білою, жовтою).
3. “Хто уважніший” – Тепер я називатиму звуки, а ти зніматимеш його зі схеми. Подивимось, який ти уважний. Прибери, будь-ласка, звук “д”.
4. Вправи на розвиток дрібної моторики руки та зорово-рухових координацій.
5. Ігри та вправи на розвиток загальної моторики (сили, спритності, координації рухів).
6. “Пантоміма” Ця гра розвиває уяву і творчі здібності. Попросіть дитину жестами, мімікою, звуками зобразити якийсь предмет (потяг, машину, чайник, літак) чи якусь дію (малювання плавання, вмивання). Якщо з першого разу не виходить, покажіть самі, як це треба робити. Пограйте у “відгадайку”: дитина відгадує, що ви зображуєте, а потім навпаки – ви маєте здогадатися, що показує дитина. Намагайтеся придумати кумедні варіанти.
7. “Чарівна палітра” Змішуючи фарби під час малювання, можна отримувати різні відтінки кольорів. Дитина може зобразити небо на світанку за допомогою синьої та білої фарб. Розмішувати синю фарбу треба на палітрі або тарілці, поступово додаючи білила та наносячи мазки на аркуш паперу. Чим більше відтінків, тим краще. Головне – щоб відтінки змінювалися якомога рівномірніше. Потім можна переходити до інших завдань (відтінки відрізняються за кольоровим фоном). Запропонуйте дитині намалювати захід сонця (перехід від жовтогарячого до червоного).
8. “Здогадайся, що приховано” У цій грі дитина повинна вміти уявляти предмети за їх словесним описом та описувати різні предмети. Заховайте якусь іграшку та опишіть дитині її зовнішній вигляд, наприклад: “Жовтого кольору, дзьоб гострий” (курча). Якщо дитина здогадається, відайте їй іграшку. Потім дитина ховає предмет і описує його. Гру можна урізноманітнити, ховаючи предмети у “чарівну торбинку” та пропонуючи дитині, після того як вона відгадає, знайти заданий предмет, намацавши його рукою серед інших.
9. “Чого на світі не буває?“ Гра на розвиток уяви, творчого мислення. Запропонуйте дитині намалювати те, чого не буває. Попросіть її розповісти, що вона намалювала. Гра пройде веселіше, якщо ви теж візьмете участь у малюванні.
10. “Назви сусідів” Гра на розвиток навичок лічби. У грі можуть брати участь двоє або більше дітей. Гравці стають у коло, один бере м’яч. Він кидає м’яч партнеру, називаючи число від одного до десяти. Той, хто піймав м’яч, повинен назвати сусідні числа (на одне більше та на одне менше від названого. Після цього він називає своє число і кидає м’яч далі).
http://58.sadok.zt.ua/porady-batkam-yak-pidgotuvaty-ditej-do-shkoly/
  
Коли почуваєшся нормально — це нормально чи накриє? Перше, що потрібно знати і розуміти: все що з нами наразі відбувається — це нормальна реакція на ненормальні події. Військова агресія та бойові дії належать до стресорів, що виходять за рамки звичайного людського досвіду. А тому кожен з нас перебуває під впливом потужного стресу. Виокремлюють три стадії стресу: тривога, опір та виснаження. Тривога. Максимальна мобілізація адаптаційних ресурсів організму та швидке приведення людини в стан напруженої готовності: боротися або бігти від небезпеки. Опір. Якщо стресогенний фактор дуже сильний або продовжує свою дію тривалий проміжок часу, знижуються фізіологічні процеси, ресурси витрачаються економніше. Організм готовий до тривалої боротьби за життя. Виснаження. Обмінні процеси порушуються на фізіологічному рівні. Це призводить до зниження загальної опірності організму і його здатності до адаптації при несприятливих умовах. Це може спровокувати серйозні порушення функціонування організму. Таким чином, якщо почуваєтеся нормально, можна припустити, що вам вдалося відшукати баланс між витратами та відновленням власних ресурсів на стадії опору. Чи означає це, що на зміну цьому стану обов'язково прийде стадія виснаження і вас накриє? Зовсім ні!⠀ Виснаження наздожене лише в тому випадку, якщо матимуть місце фактори, що посилюють травматичний стрес. Серед них: пасивність у поведінці: цілковита неспроможність/неможливість хоч якось протидіяти ситуації, фізична перевтома, відсутність підтримки. А якщо це не стадія опору? Реакція на стрес визначається рівнем нашої стресостійкості. Саме вона забезпечує пристосування людини до екстремальних умов і дозволяє вирішувати поставлені завдання. Підвищену стресостійкість забезпечують як фізіологічні особливості (тип нервової системи, гормональний стан), так і деякі особистісні риси (рівень суб'єктивного контролю, особистісної тривожності тощо). Гострота та інтенсивність реакції на стрес зумовлюється індивідуальними характеристиками, адаптивними здібностями та персональною вразливістю. Коли рівня стресостійкості недостатньо для забезпечення цілісності психічних процесів, можуть увімкнутись допоміжні механізми самозбереження. Один з них — відстрочення реакції на психічну травму — дисоціація. Зміст механізму полягає у тому, що людина втрачає здатність сприймати цілісну картину подій. Травматичний досвід фрагментується, а спогади, роздуми щодо травматичного переживання стають обмеженими. З одного боку, це дозволяє людині діяти, ігноруючи психотравматичний вплив. З іншого — стає основою для розвитку таких симптомів, як нав’язливі спогади, жахливі сновидіння та флешбек-ефекти. Якщо ви помічаєте, що ваші спогади неповні та уривчасті або вас тривожать нав’язливі спогади, безсоння/жахливі сновидіння та флешбеки, варто приділити час своєму ментальному здоров’ю та звернутись за допомогою до фахівців задля попередження розвитку посттравматичних розладів. Психологиня, практик транзакційного аналізу в області психотерапії Анна Андрєєва. https://mon.gov.ua/ua/osvita/doshkilna-osvita/suchasne-doshkillya-pid-krilami-zahistu/psihologichna-pidtrimka-vid-anna-andryeyeva
Як допомогти дитині заснути Для дітей, і для дорослих зараз тема сну може бути пов'язана з напругою і тривогою. І нам особливо важливо створювати «простір сна», звички – ритуали, щоб давали сигнал нашій парасимпатичній системі – "вмикайся, все спокійно, можна розслаблятися". Екологія сну: намагатись не дивитись мульфільми в ліжку, за годину до сну не грати в комп'ютерні ігри. Переходити в «тихий» і більш повільний режим. Створювати «сонні ритуали» - якщо є можливість – вмивання, переодягання (хоч маленьку деталь одягу, наприклад – нічні шкарпетки), можливо, обіймання, казки, колискові, масаж. Зараз дітям потрібне більше часу та більше нашої допомоги, щоб відчути хоч відносну безпеку та захист, в якій можна дозволити собі заснути. Ритуали створюють простір передбачуваності - безпеки Донька мене кожної ночі питає - А тривога буде? – я їй відповідаю – "напевно, так. А що ми будемо робити, якщо буде сигнал сирени?" і вона сама розповідає послідовність дій. Це дає їй відчуття контролю. Ми можемо вигадувати і докладно описувати чи створювати із подушок та пледів «Безпечне захищене місце» Я можу запитувати - Хто буде Хранителем твого сну чи добрих снів? Зараз багато дітей бояться темноти, і будуть у пригоді ігри з ліхтариками, тіньовий театр. Сьогодні я зробила з клаптику коробки з НП трафарет - ангела. Його можна використовувати і як фігурку «хранителю сну», можна зробити (якщо наклеїти на серветку чи на малюнок дитини) вітраж. Перед сном я можу запитати – щоб ти хотіла із собою взяти із цього дня в новий день? Так ми фіксуємо ресурс. А якщо відбувалося щось складне – я можу попросити покласти руки на чоло і потилицю (це кінезіологічна вправа) і попросити, щоб дитина сказала, що хоче залишити в дні минулому, чи відпустити з гелієвою кулькою в повітря, чи скласти в сейф на зберігання. Коли дитина каже: "Я боюсь, що щось погане може статися" – ми можемо разом уявити, що над всіма нами купол, який нас захищає. Можемо молитись, співати разом. Бажати всім-всім дітям та дорослим спокою та безпеки. Просити наш Рід допомогти нам і захищати. Будуть доречні будь-які масажи, поцілунки, обійми, наші теплі доторки. Можливо, дитина прислухається до нашого серцебиття, саме зараз важлива наша рука, чи іграшка, контакт з якою можна відчувати. я знайшла главу з моєї книги – з другого тому Дитинознавства, яка зараз може бути помічною. Коли дитина каже: – Я ніяк не можу заснути... – А ти зараз «внутрішнім зором» подивись в середині на своє тіло. У моєму тілі є місця, де я відчуваю згустки напруги, важкості. Я їх бачу, вони, як крижинки. Коли я тепер дивлюсь на крижинку у мене в потилиці, мій погляд, як сонечко, її розчиняє. Вона тане від мого погляду. А у тебе, де крижинки? У ніжках є? Ні? А де?.. (торкаємося) – Я боюсь, що не засну... – А ти уяви, що будь-яка думка – це пір’їнка чи метелик. Як тільки-но вона з’явиться, уяви, що відпускаєш її у небо. З’являється нова, ти й її відпускаєш у небо. Дивись, як вона летить – високо-високо. – Коли я лежу, у мене в голівці крутиться те, що я хотіла зробити, але не зробила. – А ти уяви, що ти усі думки і справи, як іграшки перед сном, розкладаєш по поличках: кожну справу і кожен спогад – на свою поличку. – А у мене, коли я лежу, у животику щось дрижить і заважає спати. – А ти поклади ручку на животик. Відчуй, яка рука тепла і важка. Від неї по животу розтікається тепло. Може, твоя ручка, як кошеня, яке лежить і муркоче. Ти повільно-преповільно дихаєш, і кошеня-ручка повільно піднімається та опускається від твого дихання. Або: – А ти поклади ручку на животик і потряси нею так само, як і животик. Що зараз відбувається? Або: – А ти поклади ручку на животик долонькою догори й уяви, що те, що в ньому дрижить, з’являється на долоні. Що це? Чого воно хоче? Може, якщо воно цього хоче, накрий його долонькою і вклади спати? А може, його відпустити на місяць і до зірок? – Я думаю про те, що ніяк не можу заснути. І від цього не можу заснути. – Коли думки ходять по колу – змотуй їх у клубок. Уяви, що ти намотуєш м’якеньку ниточку в клубок – виток за витком. – Я не можу заснути... Я чогось тривожусь, а чого саме – не знаю. –уяви себе у самому чарівному місці. Самому найбезпечнішому для тебе. Там буде травичка? А сніг? А веселка? А люди? А що там буде? Там обов’язково буде перебувати Хранитель Сну. Йому можна передати, як хмаринку, усі твої тривоги. Прямо зі свого тіла випусти їх і віддай Хранителю. І попроси про найдобріший сон. Хранитель Сну може тебе надихнути на самий-самий добрий сон. – Я не можу заснути, тому що хочу, щоб скорше настав ранок. – А ти уяви, що твоя думка зараз човником пливе у «завтра» по річці. Човник з кожною секундою по м’якеньких-прем’якеньких хвилям упливає все далі і далі. Або: –Уяви, що твої думки і дихання – повільні і ліниві. Зовсім, як лінивці. Тепер ми заморожуємо час, і він рухається, тече, але стає повільнішим і повільнішим. І думки, і дихання... повільнішеее. – Я ніяк не можу заснути. Мені заважають усі звуки. – Дослухайся тепер до звуку сну (потрібно якомога низьким, протяжним звуком кілька разів на одній ноті проспівати: Ууууууууууууууууууууууууууууу). Добрих снів. І нехай діти сміються уві сні, і нам буде спокійно. Обіймаю! Світлана Ройз https://www.facebook.com/svetlanaroyz?__cft__[0]=AZXuclLFAv4fzz3Ey-5zoFmY8egEeWqK5fi_WdseAqqqMPWQddti713uYqB9LhfDkojBe3UzQF4SDSFDxyVHVjc3oqzj0u6fbqTgBtAz
ПАМ'ЯТКА ПРИ СТРЕСІ ЯКЩО ЛЕГКА ЛИХОМАНКА: накинути на себе плед і тісно зав'язати його спереду навхрест – дати тілу теплий і міцний каркас. ЯКЩО КАЛАТАЄ СЕРЦЕ: злегка стукаємо по грудній клітці – один легенький раз в секунду, зі словами «Я є», «Я стою», «Я в порядку». ЯКЩО ПІДНЯВСЯ ТИСК: упираємо ногами в підлогу і дихаємо: рівний довгий вдих – рівний довгий видих, повторювати кілька разів. ЯКЩО КРУТИТЬСЯ ГОЛОВА: уважно дивимося на свої ноги, поки не зрозуміємо, що маємо під ногами міцний грунт. ЯКЩО НАКОЧУЄТЬСЯ ПАНІКА: швиденько використовуємо техніку заземлення: знайти навколо себе 5 речей однакового кольору, знайти чотири речі, яких можна торкнутися, знайти три речі, які можна почути, знайдіть дві речі, які можна понюхати, знайти одну річ, яку можна покуштувати. ЯКЩО ОЗИВАЄТЬСЯ ДУША: згадайте свою найяскравішу подію, любу людину. Уявіть майбутню ситуацію детально. Заради неї треба триматися!
Ми тримаємося! Ми тую червону калину підіймемо!
Тілесні ранкові ігри для дітей від Світлани Ройз (важливі в будь-який час - дітям і дорослим, але вранці саме зараз вони просто необхідні) Від нашої "тілесності" зараз буде залежати, як ми впораємося із емоційним навантаженням, травмуванням.
Важливо пам'ятати, що зараз діти і дорослі навряд чи зможуть грати в ігри, робити практики із закритими очима - поки що ми можемо намагатися контролювати всі процеси Торкаємося тільки частин тіла, закритих одягом Наші доторки - не поверхневі, не лоскочуть, а трохи проминають Дитина може якусь гру просити повторювати багато разів - ця гра для неї найтерапевтична Доброго доброго доброго дня!
❗ТЕХНІКИ ЗАСПОКОЄННЯ ДІТЕЙ❗ Дитина реагує на емоційний стан мами, за принципом акумулятора. Спокійна мама впродовж дня – дитина спить спокійно вночі. Для мам: - ваша будь-яка реакція нормальна в цих ненормальних умовах; - дихайте! За будь - якою методикою; - згадайте, чим ви займалися раніше, що у вас виходить найкраще. Гарно шили? – шийте, гарно малювали – замалюйте все для історії. Були бухгалтером – займіться організацією запасів продуктів харчування та ліків. Не можете думати, емоції переповнюють? – мийте підлогу. Як не допомогло – помийте ще раз; - більше тактильності з дитиною. Обіймайте впродовж дня, можете полоскотати, посміятися. Разом пострибайте, зробіть одне одному масаж; - займіться «пошуком скарбів» разом з дитиною. Навіть якщо ви весь час в бомбосховищі – займіться дослідженням місцевості. Розгляньте підлогу, стіни, знайдіть різні образи в тріщинках чи нерівностях поверхні. Уявіть, що ви досліджуєте невідому планету і треба для нових жителів скласти план території (наприклад для комах, що прокинуться влітку чи створіть самі цих мешканців з будь-яких маленьких предметів – іграшок, монет, камінчиків, шматочків паперу). Назвіть цю нову планету (наприклад, планета Тиші, Нових вражень – і ви вже будете спускатися не в бомбосховище, а на вашу планету); - нехай дитина побуде репортером. Можна сказати: «Я знаю одного сміливого репортера, який також розказує нам всім що відбувається. Ти можеш взяти інтерв’ю у людей, що поруч, розказати що ти бачиш»; - не забувайте хвалити дитину. Хай вона щось зробить вперше! – Свій перший бутерброд, складений рюкзак чи розмову з іншим дорослим про допомогу; - не забороняйте дитині відчувати! Гнів, страх, тривога, безпорадність – це нормальні відчуття. Обніміть її, спитайте – «Ти зараз боїшся? Я також. Давай подумаєм, а що б нам допомогло зараз бути сміливими?»; - малюйте. Олівцями, фломастерами, фарбами. Будь-чим на будь-чому. Малюйте мрію, весну, перемогу. Малюйте побажання нашим воїнам, викладайте ці малюнки на власних сторінках в соцмережах; - не соромтеся емоцій дитини. Не соромтеся самі проявляти емоції. Чесні емоції значно краще, ніж приховані. В такому разі дитина не почне фантазувати про власні страхи. При прояві страху дитини, плачу вночі: - покладіть руку дитини собі на зап'ясток чи груди, щоб вона відчувала ваш пульс, ваше спокійне дихання; - дихайте глибоко та рівно, щоб дитина почала дихати з вами в одному ритмі; - зробіть легкий масаж найбільш напружених м’язів тіла дитини; - якщо дитина починає говорити – слухайте, покажіть заінтересованість в її словах та емоціях; - якщо дитина плаче – не зупиняйте; - дайте відчути, що ви поруч – покладіть свою руку на плече чи спину дитини. Погладьте по голові; - при руховому збудженні – обніміть дитину зі спини, притуліть спиною до себе. Дихайте спокійно; - промасуйте «позитивні» точки – мочки вух, потріть від переносиці вверх лоба, внутрішні сторони долонь.
Сімейний психолог та психотерапевт Олена Дацун
**ЯК ПІДТРИМАТИ ДІТЕЙ У ЦЕЙ НЕПРОСТИЙ ЧАС ВІЙНИ** 5 порад для батьків 1. **Бути поруч**: пам’ятайте, ми є головним джерелом підтримки для наших дітей. Тому відчуття нашої люблячої присутності – це найголовніший «термостат безпеки» для їхньої душі. Бути поруч – це про дотик і обійми, про співдіяльність і про казку разом – де б ми не були – у ліжку чи в бомбосховищі… Це про добрий погляд, це про уважність і любов… І теж про чутливість до того, коли дитина цього потребує, а коли вона хоче побути наодинці. 2. **Бути прикладом**: більшість способів давати собі раду з викликами передаються дітям через те, що вони дивляться і наслідують, як пораємося ми. Тож нам важливо бути свідомими цього. І ділитися, говорити з ними про те, що нам допомагає… І звісно це не означає, що ми маємо бути «ідеальним» прикладом – бо стійкість, це не про те, щоби ніколи не падати, а про те, щоби вставати знову і знову… 3. **Спілкуватися**: це так важливо для дітей, щоб ми допомагали їм розуміти, що відбувається і як нам вистояти у цій війні – на макро-рівні як народу, і на мікро-рівні як сім’ї. Це означає говорити з дітьми з повагою до їх внутрішньої мудрості, бажання і потреби розуміти. Це означає теж слухати, що говорять вони, і слухати те, про що вони мовчать… І відповідати – як можемо – бо не завжди ми знаємо відповіді і у цьому теж важливо бути чесними. Це не означає теж втішати дітей «псевдооптимістичними» сценаріями, бо ми свідомі, що дорога до Перемоги може бути довгою і на ній може бути багато болю і втрат. Але це означає передати їм віру, що з Правдою ми обов’язково і неминуче переможемо і наша країна буде вільною і щасливою! 4. **Задіювати**: ми не знаємо, наскільки довгими будуть ці випробування війни – але час життя безцінний – і ми маємо жити, що б не було - ми маємо Жити. І звісно, ми не можемо не слідкувати за новинами, але ми не потребуємо бути безперервно в новинах – треба зосередитися на корисній дії. Для дітей, звісно, ці дії дуже різні і залежать від того, де ви зараз: вдома, у бомбосховищі і т.д. – це і вчитися, і малювати, читати/слухати казки, гратися (у різні способи, і не лише в телефоні – є стільки стосункових ігор), допомагати по дому, молитися, робити добрі справи, займатися спортом і т.д. Корисна діяльність приносить добрий плід, вона зосереджує увагу і допомагає інтегрувати енергію стресу. І вона важлива не лише дітям, але й нам дорослим… 5. **Відновлюватися**: це випробування може бути тривале, а відтак брати чимало нашої енергії – а тому ми потребуватимемо часу на регулярне відновлення сил. І ми, і діти. А тому так важливо мати в режимі дня ті активності, які поповнюють сили – як заряджання телефону – коли стрес є більшим, заряджати треба частіше і мати додатковий «павербенк». Тож подбаймо, щоби у режимі дня дітей обов’язково були і сон, і добра їжа, і час на гру, на домашніх улюбленців, на рухову активність, і обов’язково щоденний дотик до чогось, що є Світлом (казки, історії, краса, сповнені світла люди і т.д.), і що нагадує їм у ці темні часи – що є Світло - правди, любові, мужності - і це Світло неминуче переможе, бо воно непереможне… P.S. Дослідження кажуть, що діти, стикаючись з випробуваннями не обов’язково мають мати психологічні проблеми, а навпаки можуть демонструвати «посттравматичне зростання» - і це великою мірою залежатиме від підтримки дорослих. Вони можуть зростати у резилієнтності (психологічній стійкості), мудрості, вдячності, здатності будувати глибокі стосунки, знати, що у житті найголовніше… Тож нехай вони виростуть саме такими – наші діти! Підготовлено Центр здоров'я та розвитку "Коло сім'ї", Інститут психічного здоров'я Українського Католицького Університету
ДИТИНА І КОМП'ЮТЕРНе секрет, що комп'ютер наприкінці XX ст. — на початку XXI ст. став для дітей найулюбленішою іграшкою, порадником, навіть другом.Комп'ютерні ігри захоплюють увагу дітей, приваблюють їх динамічними сюжетами, дають їм змогу жити гострими почуттями. Не секрет, що дедалі більше дітей просиджують за комп'ютером увесь час, забуваючи про радість спілкування з рідними, друзями, залишаючись наодинці з собою, не замислюючись ані про цінності життя, ані про своє майбутнє. Потрібно не забувати про фактори ризику, яким піддається користувач під час тривалого перебування за комп'ютером: • електромагнітне випромінювання; • утома очей від мерехтіння екранного зображення; • тривала статична робоча поза; • психологічна втома від невідповідного оформлення та освітлення приміщення; • термін перебування за комп'ютером; • утома через неправильне ергономічне оформлення та психологічний уміст програмного забезпечення; • стреси, що виникають через застосування комп'ютера. Можливі небажані наслідки взаємодії дитини з комп'ютером слід ураховувати з самого початку її ознайомлення з комп'ютером. По можливості батьки повинні влаштовувати ознайомлення дитини з комп'ютером під керівництвом фахівця, який має бути обізнаний із негативними наслідками взаємодії з електронними засобами (зокрема, із комп'ютерною залежністю). На жаль, сьогодні обмаль і шейх фахівців, і їх роль відведена батькам. Добре, коли батьки мають уявлення про те, що користування комп'ютером є оманливим і призводить до надмірного перевантаження. Противагою надмірному захопленню комп'ютерними іграми і розвиток у дитини самоконтролю. З цією метою необхідно навчити п планувати тривалість комп'ютерної діяльності, а саме вчити: • призначати собі термін закінчення гри, після завершення якого, незалежно від етапу гри, обов'язково вимкнути пристрій (наприклад, канадські виробники дитячих розвивальних програм для дітей 4-6 років пропонують цікаві завдання, що розраховані на 7 хв активної роботи дитини з комп'ютером, а решта часу знадобиться на активні розвивальні ігри, малювання, вирізання, що пов'язані з комп'ютерним завданням); • заздалегідь визначати початок спілкування з комп'ютером і ввімкнути його лише тоді, коли настане час. Батькам бажано стежити за нерегулярністю такого дозвілля, робити перерви в конкретні дні. Зрозуміло, що цьому має передувати роз'яснювальна робота про шкідливість надмірного захоплення комп'ютером, про те, що віртуальна реальність — це не життя, це лише паралельний, але не головний процес, і тому дозовані комп'ютерні розваги потрібно поєднувати з реальними активними діями — заняттям спортом, фізичними вправами, рухливими іграми на повітрі, спілкуванням із рідними, друзями, заняттям мистецькою діяльністю (співами, танцями, малюванням, ліпленням тощо). Під час комп'ютерного дозвілля варто звертати увагу на інформаційні системи та розвивальні ігри, а не на ігри, що засновані на емоційному збудженні (авто перегони, зоряні війни, стрілялки тощо). Дуже корисно використовувати творчі завдання: малювання за допомогою комп'ютерних програм, заняття фотографією, літературна діяльність, робота з пізнавальними системами. Поради батькам• Купуючи монітор, перевірте, чи відповідає він таким стандартам: Шведський стандарт МРКII, стандарт 180 9241, частина 3. Ці стандарти висувають суворі вимоги щодо електромагнітного випромінювання. Не купуйте комп'ютери, що відтворюють нечіткі, мерехтливі зображення - це шкодить зору. • Відстань від очей до монітора не повинна бути меншою ніж 70 см. • Під час роботи з комп'ютером необхідно зберігати правильну поставу. Спинка стільця повинна підтримувати нижню половину спини. Якщо є підлокітники, вони повинні відповідати зросту. Голову слід тримати прямо, з невеликим нахилом уперед. Коли починається робота з клавіатурою, руки повинні бути зігнутими приблизно під кутом 90 плечі розслаблені. Це допоможе уникнути перенавантаження хребта, м'язів плечей, рук. • Не забувайте про правильне освітлення, що пом'якшить мерехтіння на екрані. Не можна сидіти за дисплеєм у темряві. Освітленість кімнати має дорівнювати 300 люкс. Не можна ставити монітор навпроти вікна. • Для дітей віком 4-6 років фахівці пропонують розвивальні ігри, що займають 7-10 хв та поєднуються з творчими завданнями (малювання, вирізання, ліплення). Критерії відбору комп'ютерних програм • Відповідність до вікових особливостей (програми не повинні формувати навички, до яких дитина ще не готова, навчальний матеріал повинен містити приклади з реального життя дитини, що зрозумілій). • Дослідницький характер (програма ініціює участь дитини у дослідах, пізнавальній діяльності). • Легкість для самостійних занять (наприклад, використання навчальної програми не потребує від дитини вміння читати). • Дитині даються прості для розуміння вказівки та використовується незначна кількість засобів керування зображенням на екрані. • Розвиток широкого спектру навичок та уявлень (класифікація, прийняття рішень, експеримент тощо). • Високий технічний рівень (приваблива графіка, анімаційні ефекти, привабливі звукові супроводи). • Цікавість (стимулювання уяви дитини). • Стимулюючий характер (коли дитина користується розвивальною програмою, вона відчуває задоволення від досягнутого успіху. Це підвищує її самооцінку, розвиває почуття власної гідності). • Не забувайте, що заняття з комп'ютером повинно контролюватись батьками або фахівцем.
Дитина вступає в дитячий садок Оформляючи дитину в дитячий садок, батьки переживають: як її зустрінуть чи буде їй добре. Потрапивши в незнайому ситуацію, вимушено спілкуючись з незнайомими людьми, навіть доросла людина буде почуватися некомфортно. Як почувається у таких умовах дво-трирічний малюк? У чому полягають причини важкої адаптації до умов дитячого садка?
У період адаптації, шановні батьки, ви можете допомогти своїй дитині і зарадити багатьом проблемам:
До моменту вступу в дитячий садок дитина має вміти: v самостійно сідати на стілець; v самостійно пити з чашки; v користуватися ложкою, їсти з хлібом; v активно брати участь в одяганні і роздяганні тощо. Наочним прикладом мають виступати насамперед самі батьки. Вимоги до дитини мають буди послідовними і доступними. Важливо також постійно вправляти дитину у тих діях, якими вона оволодіває, заохочувати дитину, давати позитивну оцінку навіть за спробу виконання.
|
|
